Split Fiction поки що не виправдовує очікувань

Чесно кажучи, я був у величезному передчутті цієї гри. Очікування були майже нестерпними – ми з дружиною вже готувалися зануритися в черговий шедевр від Йозефа Фареса.

Купив гру в PS Store, завантажив, запустив… І вже через 3-4 години зрозумів – щось не так. Гра розчаровує.

Сюжет і персонажі

Мені здалося, що історія абсолютно нецікава, а її подача – слабка. Головні героїні, Міо і Зої, яких подають як подруг, насправді навіть не знайомі на початку гри. Тож спостерігати за їхніми стосунками зовсім не цікаво. Одна – сильна, інша – звичайна… Скільки вже було таких дуетів?

Основна ідея

Сюжет будується навколо того, що дві письменниці приходять у мегакорпорацію підписати угоду про видання своїх книг. Там їм пропонують пройти симуляцію, яка дозволяє пережити власні фантазії. Але в останній момент Міо починає підозрювати щось недобре й відмовляється… Її силоміць затягують у симуляцію, причому не в її власну, а в світ Зої. Далі – стрибки між світами фантазій у жанрах sci-fi та фентезі.

Звучить цікаво? Можливо. Але реалізація настільки вторинна, що важко захопитися. Знову зла корпорація, яка хоче вкрасти ідеї, знову банальні конфлікти без несподіванок. Сюжет не чіпляє, не викликає емоцій, не провокує дискусій. Просто переходи між світами та спостереження за тим, що відбувається на екрані.

Геймплей

Так, можна сказати, що головне в цій грі – не історія, а геймплей. Але він теж не вражає. Так, є цікаві моменти, є взаємодія між персонажами, але це вже не здається чимось свіжим. Навіть боси (за перші години гри їх було троє) не залишили жодних емоцій.

Висновок

Загалом, поки що розчарування. Від It Takes Two я отримав набагато більше задоволення – як від механік, так і від історії з персонажами. Подивимося, що буде далі.